ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ... ПРОСТО ЙДУТЬ...

17.02.2016 у Ківерцівській експериментальній школі відбулась зустріч учасників Революції Гідності з учнями та працівниками закладу.  

Сьогодні ми зібрались в цьому залі, щоб у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам'яттю тих, хто боровся за честь, правду, гідність і віддав своє життя за нас з вами.

Майдан листопада 2013 - лютого 2014 років став Революцією Гідності, символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі Україна.

І за цю боротьбу, за нашу за вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них молоді, сильні. Ті, що лише починали жити. І сьогодні ми зібралися для того, щоб пом'янути й вшанувати Небесну сотню. Тих мужніх, незламних українців та їх побратимів інших національностей, чиї душі уже на небесах.

А як все починалось?

21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Єропейську Україну. Спочатку - це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна - це Європа», «Ми -вільні» « Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.

А далі - непідписання Януковичем угоди про асоціацію.

Далі - жорстоке побиття студентів в ніч з 24 на 25 листопада.

Найбільш драматичними стали лютневі дні, коли Майдан, вкритий барикадами, був залитий кров'ю.

Фото та відеосупровід заходу

Фрагмент ТСН

Жінко,чого Ви плачете?

Ваш син-герой!

Ви що, не бачите?

Ще цей хлопчина і он той -

 

Героєм був мені завжди,

З тих пір, коли почав іти,

З тих пір, коли сказав він мама....

Я так раділа, так ридала,

Від щастя сльози проливала,

Так, ніби знала, ніби відчувала.

Я так його тримала, так оберігала,

Та все ж пішов за іншу битись маму,

Мені ж залишив вічну рану...

А я дзвонила, кажу:

Сину, іди додому, бо там гинуть.

А він: Неправда, тут все мирно.

Мені від того було дивно.

І я його чекала, так чекала....

Він вернеться, я вірила, я знала.

І він приїхав...

Виходжу я, дивлюсь - моє дитя у      домовині...

Як справи, синку?

Ну, кажи, як справи?

Чого мовчиш, не хочеш подивитися на  маму?

Відкрий же очі, вставай!

Ти хочеш так лежати?

Втомився, певно, вирішив поспати....

Боже, я тебе укрию, ти ж такий холодний...

Живіт запав, напевно, ще й голодний...

Ходи, я вже на стіл накрила....

Ходи ,тебе чекає вся родина.

...А люди кажуть, що здуріла... що мертву так трясу дитину...

Та що ті люди, що вони там знають...

Мій син-герой...

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ !

Тіана Роз - Мамо, не плач

Софія Федина - А я живий...

Відео заходу

СЛАВА УКРАЇНІ!       ГЕРОЯМ СЛАВА!