ОЛИКА, КИСИЛИН, ЛУЦЬК

Історичними місцями протестантської реформації на Волині

 

    1 листопада педагогічний колектив Ківерцівської експериментальної школи за сприяння місцевої церкви євангельських християн-баптистів «Віфлеєм» здійснив екскурсійну поїздку, присвячену 500-річчю руху Реформації у світі. Відвідали і ознайомилися з унікальними культовими пам’ятками, що збереглися  на території Волинської області з часів реформації, дізнались про відомих представників цього руху, його здобутки, зокрема в освіті. Маршрут проліг через Олику, Кисилин та Луцьк. Упродовж всієї екскурсії нас супроводжували експерти-ентузіасти з історії та пастор церкви «Віфлеєм» Троцюк Олександр Григорович.

Перший пункт призначення – Олика. Це невеличке містечко на Волині, непримітне, зараз тут можна побачити великі споруди, але, на жаль, у напівзруйнованому стані. Та у часи володіння могутнього роду Радзівіллів, воно не поступалося Луцьку ні за кількістю населення, ані в економічному й адміністративному значенні.

XVI століття. Містечко Олика разом з іншими волинськими землями входить до складу Великого князівства Литовського. Наймогутніший литовський рід Радзівілів почав зводити у 1564 році замок, а саме Миколай-Кшиштоф Радзівіл (Чорний), про якого детально і з захопленням розповіла викладачка історії та суспільних наук Мирослава Кубай, продовжив роботу його молодший брат Ольбрахт-Станіслав. Князь Кшиштоф був  воєводою і канцлером Великого князівства Литовського. Змінюючи з часами свої релігійно-політичні погляди, він бере активну участь у протестантському та культурно-освітньому рухах. Володарював чоловік мудро і корисно для людей: відкрив друкарню, заснував чимало шкіл для дітей, видав Радзівілівську Біблію, яка була другим перекладом Святого письма на польську. Потім цей замок був один із перших в Україні бастіонів, укріплений муром та оточений ровом води. До нього можна було потрапити лише через підйомний місток. У XVIII-XIX століттях замок називають українським Версалем, адже тут зберігалися портрети Радзівілів, герби з алебастру, розписи батальних сцен, мармурові каміни. У палаці була каплиця, яка мала вишукані ліпні прикраси, декорована коштовним кахлем і порцеляною.

    За свою багатолітню історію Олицький замок пережив козацьку облогу, навалу шведських загонів, солдатів Петра І, постраждав від мародерства у Першу світову війну.

    Замок слугував резиденцією нащадкам князів аж до 1939 року, коли був заарештований останній ординатор Олики Януш Радзівіл (1880-1967). Він був авторитетною людиною,захищав інтереси місцевого населення в сенаті Речі Посполитої , очолював у 1935-1939 роках комісію іноземних справ Польщі. Його син Едмунд та невістка Ізабелла багато зробили для Олики: заснували молочний кооператив, в якому було багато українців, дитячий садочок, лікарню. Їхній син одружився із сестрою дружини президента США Жаклін Кеннеді. Як тільки радянські війська увійшли в Олику, Януша Радзівіла заарештували. У катівнях НКВС співпрацю йому пропонував Берія, але він лишився вірним Польщі.  З арештом Януша Радзівіла князівська волинська резиденція зазнала руйнацій – палац та інші споруди повністю вигоріли,обвалилися перекриття та дахи. Неушкодженими залишилися лише капітальні стіни та склепіння над першим поверхом. В унікальному, історичному  та архітектурному комплексі, який міг би стати перлиною туристичних маршрутів, з 1950-х років і дотепер розміщується Волинська обласна психіатрична лікарня.

    Визначною бароковою пам’яткою сакральної архітектури в Україні першої половини XVII століття був Колегіальний костел Святої Трійці. Зрікшись у 1588 року кальвінізму, князь Станіслав Радзівіл на честь цієї події звелів спорудити католицький мурований кам’яний костел. Будівництво тривало 50 років, а керували ним італійські майстри Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Фасад був оздоблений п’ятьма видами мармуру, а на ньому напис латиною – «DEUS DE TUIS DONIS TIBI OFFERIMUS» ( «Тобі Боже цей дар жертвуємо»). Вражала ліпнина та внутрішнє оздоблення храму. На чільному місці – рідкісна скульптура Бога, апостоли Петро, Павло. Автором статуй був львівський скульптор М. Ампелі. Храм визнано найкрасивішим польським костелом на Волині.

Наразі в пам’ятці архітектури триває реконструкція, як відомо, ці роботи повністю фінансують поляки.

Наступний пункт призначення – село Кисилин Локачинського району, центр волинських соцініан. Тут знаходяться дві пам’ятки архітектури – церква XVII століття  та монастирський комплекс  XVIII століття. На жаль, сьогодні ці споруди забуті державою та владою, від монастиря залишились лише стіни, а церкву відвідують місцеві мешканці.

    Монастир і костел кармелітів постав на місці аріанської церкви та академії у 1630-1640 роках,  являє собою старовинну споруду епохи початку XVIII сторіччя. Розташований на околиці села Кисилин. Напівзруйнований кармелітський костел у Кисилині став центром соцініанства на Волині після вигнання католицьким єпископом соцініан із містечка Раків у Польщі, де була академія. Тисяча студентів  переїхали у Кисилин, тут їм надав притулок шляхтич Юрій Чаплич-Шпановський, який був магнатом-покровителем соцініан на Волині. Багато вчених-соцініан поселилося у Кисилині, це сприяло розвитку науки на Волині у XVII столітті. Саму ж академію називали « Сарматськими Афінами».

    У 1638-1640 роках у Кисилині відбулися три соцініанські з’їзди, на яких були присутні до трьох тисяч осіб, представники громади Речі Посполитої й інших країн. У 1644 році за вироком люблінського головного трибуналу Чапличам було наказано вигнати соцініан з Кисилина й Берейська, скасувати їхні громади й школи. Після вигнання соцініан академію перебудували у костел та монастир кармелітів.

    У 1674 році діяльність аріан у Речі Посполитій було заборонено, а церкву у Кисилині  зруйновано. На її місці у 1720 році орденом кармелітів був побудований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Після закінчення Другої світової війни, в 1945 році, на території стародавнього костелу був розміщений корпус фабрики з переробки льону.

Зараз будівля у занедбаному стані: без даху, стіни напівзруйновані, вікон майже немає, підземелля з підземними ходами захаращені. Храм складається з руїн. Але незважаючи на це, гості знаменитої пам’ятки можуть побачити десятки унікальних фресок і настінні розписи в оригінальному вигляді.

    Прекрасним прикладом архітектурного мистецтва середини XVIII сторіччя є Свято-Михайлівська церква побудована у 1777 році, її фундатором був Адам Кисіль. За припущеннями місцевого історика Василя Сокола , автора «Нарисів історії містечка-села Кисилин», вона побудована саме на руїнах соцініанського молитовного будинку.

З історії відомо, що у 20-30-х роках ХХ століття у містечку Кисилин, крім поляків, українців проживало кількасот євреїв. Попри нечисленність ця громада утримувала головну синагогу та два хасидські молитовні будинки. Тут активно діяли сіоністські гуртки, які мали на меті підготувати євреїв до імміграції у Палестину. Після німецько-радянського вторгнення у Польщу у вересні 1939 року Кисилин увійшов до складу Радянського Союзу. Нова влада піддала утискам релігійне життя , заборонила сіоністський рух та експропріювала приватні підприємства. 25 червня 1941 року до Кисилина вдерся Вермахт. Німці зобов’язали євреїв дотримуватися суворої комендантської години, носити розпізнавальні пов’язки (згодом круглі жовті нашивки) та здати всі коштовності, в тому числі предмети релігійного культу. Євреїв також використовували на примусових роботах у сільському та лісовому господарстві. 19 серпня 1941 року німці розстріляли 48 євреїв та двох українців. Їх поховали у спільній могилі неподалік костелу. До сьогодні за могилою доглядають місцеві жителі.

    У листопаді 41-го в Кисилині створили гетто. Невдовзі до нього переселили єврейські родини з навколишніх містечок. На початку серпня 1942 року німці зібрали мешканців, аби ті викопали яму в полі за околицями містечка. 15 серпня під наглядом німецької та місцевої поліції жителів гетто перевезли вантажівками до ями та розстріляли. У пам’яті багатьох старожилів Кисилина ще до сьогодні закарбувалася картина, коли людей, серед яких жінки і діти, везли за село у поле. Тоді вбили щонайменше 500 євреїв. Кисилинці завжди пам’ятали про цю страшну трагедію, під час сільськогосподарських робіт те місце оминали. Тепер же тут постав Меморіал пам’яті жертв Голокосту.

    У відкритті пам’ятного знаку взяли участь представники української влади, єврейських організацій, посол Німеччини в Україні Крісторф Вайль, приїхали ті, чиї рідні загинули у Кисилині, прийшли місцеві мешканці. «Мені складно перед вами виступати, бо мої співвітчизники творили жахливі злочини та жахіття на території Східної Європи. Але гріх сорому і відчуття болю, які я зараз відчуваю, допомагають оцінити цю подію», – сказав посол. Усі у скорботі схилили голови й хвилиною мовчання вшанували безневинних жертв нацистського режиму.

    І на завершення нашої поїздки ми відвідали Луцьк. А саме – Лютеранську кірху. Це своєрідна і особлива споруда, яка органічно вписується в архітектурне обличчя Старого міста. Кірха і нині залишається єдиним пам’ятником протестантської архітектури початку ХХ століття.

    Лютеранська кірха – одна із небагатьох пам’яток готичної архітектури на Волині. Побудована у 1906 році як храм лютеранської громади міста за проектом архітектора Християна Бойтельспахера на місці знищеного пожежею у 1845 році костелу кармелітів. Кірха стала одним з головних храмів німецьких колоністів Волині, проте, зв’язку із подіями Другої Світової війни, занепала.

Спокійне, тихе життя храму було порушено у 1960 році, коли над Луцьком пронеслася буря, яка зламала і кинула на землю високий центральний шпиль кірхи. За радянських часів тут було сховище документів Волинського обласного державного архіву, а в будинку пастора – адміністрація цієї установи і читальні зали.

Реставрація храму розпочалася у 1991 році. З 1994 року кірху використовує як Дім молитви громада євангельських християн-баптистів для своїх духовних потреб.

    На сьогоднішній день Україна стоїть перед необхідністю реформ у різних сферах життя. Кожен із нас не повинен покладатися лише на владу і уряд, а й на себе, адже зміни в державі починаються з реформ твого серця. Духовні принципи Біблії стали двигуном Реформації, яка закликала будувати міцні стосунки з Богом. Саме завдяки цьому можна досягнути успіху як у власному житті, так і в реформуванні країни.

    Дякуємо організаторам за цікаву і змістовну подорож.

 

 Олександра Літвінчук,

Катерина Власюк,

вихователі груп продовженого дня

Ківерцівської експериментальної школи